Суд дивиться на суть, а не на розписку: що це означає для кредиторів і боржників

У жовтні 2026 року Верховний Суд оприлюднив огляд практики щодо протидії зловживанням правами у справах про банкрутство. Він охоплює рішення, внесені до реєстру судових рішень з 2018 року до червня 2026 року. Огляд показує, на що суди дивляться, коли на папері все гладко, але за боргом стоїть інший інтерес: штучні спори, пов'язані кредитори, зміна адреси заради підсудності, використання процедури для обходу санкцій чи списання боргів.

Вважаю так: у банкрутстві суд оцінює не документ, а історію за ним. Розписка або договір позики - лише початок розмови. Суд може запитати, чи справді були передані гроші, звідки вони взялися та чому борг з'явився саме тоді.

Чесність сторін - це не абстракція. У справах фізичних осіб добросовісність боржника є умовою відкриття провадження, а приховування чи неповне розкриття майна має наслідки. У справах юридичних осіб суди дивляться на штучні вимоги, на «дружніх» кредиторів і на правочини, якими майно виводили від стягнення. Таке майно можна повернути до ліквідаційної маси.

Для сумлінного кредитора це підтримка: справжній борг легше відрізнити від штучного. Для боржника - сигнал не будувати стратегію на формальностях.

Що варто зробити вже зараз:
• Підтвердити передачу коштів. Кредитору варто зберегти виписки й платіжні документи, а за потреби пояснити походження коштів.
• Не ховати майно й обставини. Боржнику корисно повно розкрити майновий стан і пояснити, на що пішли позичені кошти.
• Не змінювати адресу заради суду. Зміна місцезнаходження для впливу на підсудність може бути оцінена як зловживання.
• Перевіряти контрагентів. Бізнесу слід з'ясовувати, чи немає зв'язку з кредитором, чия вимога раптово виникла перед банкрутством.

Це моя професійна позиція, а не індивідуальна порада: деталі залежать від обставин провадження.

Це загальна інформація, а не індивідуальна юридична порада.