Суд дивиться на суть, а не на розписку: що це означає для кредиторів і боржників
Огляд Верховного Суду про зловживання в банкрутстві показує: суд перевіряє, чи борг справжній і чесно створений. Розписки чи договору позики для цього замало.
Що сталося
У жовтні 2026 року Верховний Суд оприлюднив огляд практики щодо протидії зловживанням правами у справах про банкрутство. Він охоплює рішення, внесені до реєстру судових рішень з 2018 року до червня 2026 року. Огляд показує, на що суди дивляться, коли на папері все гладко, але за боргом стоїть інший інтерес: штучні спори, пов'язані кредитори, зміна адреси заради підсудності, використання процедури для обходу санкцій чи списання боргів.
Моя позиція
Вважаю так: у банкрутстві суд оцінює не документ, а історію за ним. Розписка або договір позики — лише початок розмови. Суд може запитати, чи справді були передані гроші, звідки вони взялися та чому борг з'явився саме тоді.
Чесність сторін — це не абстракція. У справах фізичних осіб добросовісність боржника є умовою відкриття провадження, а приховування чи неповне розкриття майна має наслідки. У справах юридичних осіб суди дивляться на штучні вимоги, на «дружніх» кредиторів і на правочини, якими майно виводили від стягнення. Таке майно можна повернути до ліквідаційної маси.
Для сумлінного кредитора це підтримка: справжній борг легше відрізнити від штучного. Для боржника — сигнал не будувати стратегію на формальностях.
Що робити вже зараз
- Підтвердити передачу коштів. Кредитору варто зберегти виписки й платіжні документи, а за потреби пояснити походження коштів.
- Не ховати майно й обставини. Боржнику корисно повно розкрити майновий стан і пояснити, на що пішли позичені кошти.
- Не змінювати адресу заради суду. Зміна місцезнаходження для впливу на підсудність може бути оцінена як зловживання.
- Перевіряти контрагентів. Бізнесу слід з'ясовувати, чи немає зв'язку з кредитором, чия вимога раптово виникла перед банкрутством.
Це моя професійна позиція, а не індивідуальна порада: деталі залежать від обставин провадження.